СЛУЖІННЯ ДІТЯМ-СИРОТАМ в Лопатинській школі-інтернат

Ось і настали довгоочікувані поїздки до наших дітей, до яких ми так звикли та прикипіли серцем. З практики можна помітити, що не тільки діти чекають зустрічі зі студентами, але й самі студенти чекають наступної суботи, щоб поїхати до дітей, відпочити трішки, згадати своє дитинство. І тому, ми провели невелике опитування серед студентів, спитали в них їхні враження від поїздок, особливі моменти та цікаві історії.

Аня Резанова. Я в захваті від поїздки! Дітям думаю теж сподобалось. Особливим моментом для мене було те, що вони дуже відверті і прості, а ті очі, з якими вони дивились на нас, я напевно не забуду ніколи! Такі поїздки для мене є дійсно особливими, адже таким способом я виражаю свою вдячність Богові за Його милість до мене. Один хлопчик спитався у мене, чи я люблю гратись з дітьми, я відповіла що так, потім він спитався чому, і я довго думала що сказати… І врешті решт сказала, що просто люблю дітей. І він знову питає в мене: «Що і мене?», я сказала так. З ним багато грались, дарували подарунки, але такої щирої посмішки і очей я не бачила. Прості слова «я люблю тебе», принесли набагато більше щастя, ніж всі подарунки разом взяті. Можливо це здається якоюсь дрібницею, але для мене це було великим свідченням, а саме про Божу любов до мене, і до всього світу.

Вадим Солдатов. Ця поїздка запам’яталась мені тим, що діти, не дивлячись на свою сором’язливість, все ж таки відкрились і по справжньому зраділи нашому приїзду. Хоча ми були обмежені в часі, нам вдалось створити гарну атмосферу під час спілкування та проведення уроку та гуртків. Діти отримали нові зачіски, порцію радості та смачні подарунки. За що Слава нашому Господу!

Кожен з нас є Божою поемою, тож давайте звучати так, як бажає бачити цього Наш Творець!