Це був час благословень. Ми були благословенням один для одного, прикладом та свідоцтвом один для одного.
Коротко про людей, які нас приймали. Жертва – певно головне слово в цьому невеличкому описі, і велика дія перед Богом. Майже всі ці люди – місіонери. Багато з них залишили затишний дім, батьківську турботу, хорошу роботу, це все – заради Бога, Його поклику. Небагато людей здатні на таку жертву. Зовсім небагато. Їхнє життя – це приклад посвяти, послуху, смирення. Ми вчилися у них, вони у нас, та певно, все ж таки більше ми у них.
Нас прийняли тепло, як своїх. Годували по-особливому смачно. В усьому, чого ми потребували, нам допомагали.
Спільними зусиллями ми провели один дитячий табір в селі Поступель, Ратнівського району. Дітей було близько 40. Ми викладали уроки з Біблії, також було місце активному відпочинку – естафети, змагання, рукоділля, та багато іншого. В неділю, на свято Трійці, молодь мала змогу взяти участь у ранковому служінні в церкві «Воскреслого Христа Спасителя», місто Ратне, та у вечірньому служінні в церкві «Ісус Христос для всіх народів», в селі Гута, що на кордоні з Білорусією. Нас тепло прийняли, як своїх. В понеділок ми мали поїздку в Луцьк, на фестиваль R500, а у вівторок прекрасну поїздку з молоддю на природу.
Це був прекрасний час. Час роботи та відпочинку. Час духовного збагачення та час прикладу. Час особистого свідоцтва та час пожертви. Одного разу Ісус Христос сказав до Петра такі слова: “побудую я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її” (Від Матвія 16:18).
Сили адові не здолають Церкви, яка діє, яка служить, яка трудиться, яка власним життям вказує всьому навкруги, включаючи сили пекельні, на Ісуса Христа.
Петро Ямпольцев,
студент 2 курсу
[Best_Wordpress_Gallery id=”10″ gal_title=”Місіонерське служіння на Ратнівщині, Волинської обл.”]